Якби не було війни...
Якби не було війни, сьогодні ввечері ми з вами зустрілись би в рідній школі на Вечорі зустрічі випускників. Ми почали б його з данини світлій пам'яті його ініціаторці та засновниці Зінаїді Василівні Ключниковій, яку нещодавно провели в останню дорогу. Ми згадали би добрим словом Тетяну Григорівну Мачулко, яку теж втратили у страшному минулому році...
Якби не було війни, не заходилось би серце, зустрічаючи у списках прізвища наших випускників, яких забрала війна або доля яких тривожно невідома...
Якби не було війни, ми відмічали би, дивлячись на знайомі прізвища: цей лікар, а цей водій, а той залізничник... Натомість констатуємо: цей під Бахмутом, і цей, а той у шпиталі, а ці разом під Херсоном, а ті волонтерять... А цей і цей у росії, повертатись не збирається, а цей ось переказав рідним, що дуже хоче повернутись на рідну землю, але тоді, коли і тут буде росія...
Якби не було війни, наші традиційні вечори майже не мінялись би: радісні вигуки в коридорах, міцні обійми, квіти вчителям, схвильовані виступи, вдячні і щирі слова... Якою буде наша наступна зустріч? Безперечно, сповнена гіркоти втрат, бо ми довіку не забудемо тих, хто віддає найдорожче за мир на своїй землі. Безсумнівно, з щирим словами вдячності та поваги до випускників і вчителів, які стали сьогодні до лав захисників. Віримо, що наша наступна зустріч буде осяяна Перемогою та Миром. І що в зранених душах знайдеться місце для радості зустрічі зі шкільними друзями, улюбленими вчителями, рідними класами...
Бажаємо усім нашим випускникам і вчителям дочекатися, витримати, мати сили вибороти право жити вільно у вільній країні!
Слава Україні!
