З нагоди першої лютневої суботи
Колись хтось порахує, скільки учнів вивчила й виховала Яковлівська школа... Восени виповнюється сто років, як до цього просторого подвір'я вперше прийшли на навчання діти. Спочатку в одну, а через десятиліття в іншу будівлю, що стоять поряд, наче мати й донька.
У першу суботу лютого мали б гостинно вітати своїх випускників-ювілярів на Вечорі зустрічі випускників, як вітали багато років поспіль. Але через три роки повномасштабного вторгнення ми усвідомили: вже нічого не буде так, як раніше. Уже назавжди болітимуть імена випускників, які загинули чи пропали безвісти. Уже не на тисячі кілометрів, а на мільйони світлових років віддалились однокласники, які написали у двадцять другому:" Потєрпітє, вас скоро асвабадят". Уже пісня мовою нашого найзаклятішого ворога прозвучить у залі лише за умови, що нас уже немає в цих стінах...
Сьогодні ми сповнені безмежної вдячності усім нашим випускникам, які стали на захист нашої Батьківщини, які дають змогу працювати школі в рідному селі, навчати та виховувати більш як чотири сотні діток і навіть розпочати капітальний ремонт закладу. Діти, вже звиклі до тривог та укриття, віддячують вам високими досягненнями в інтелектуальних конкурсах, спортивних змаганнях та активною волонтерською участю в обороні нашої держави.
Дякуємо сьогодні усім батькам наших учнів, серед яких безліч наших колишніх випускників, за підтримку шкільних волонтерських проєктів! Дякуємо нашим учителям-ветеранам за їх щедрі донати.
Вітаємо з ювілейним днем народження незабутню вчительку для багатьох поколінь, зачинательку гарних традицій школи, шановну колегу і наставницю, а зараз активну учасницю волонтерських зборів Валентину Станіславівну Павличенко! Здоров'я та довгих щасливих років Вам!
А усім нам якнайшвидше перемоги, миру на вільній та квітучій українській землі!
І багато-багато теплих зустрічей попереду!
